Червоні клени й клени срібні,
над кленами весна і вітер.
Дочасности красо незглибна,
невже ж тобою не п'яніти?
Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.
Б.-І.Антонич
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)









































0 коментарі:
Дописати коментар